'Не кидайте під ноги нашим недругам і хулителям нашу і свою гідність і честь, як Ви це робите зараз': відкритий лист  Філарету

"Не кидайте під ноги нашим недругам і хулителям нашу і свою гідність і честь, як Ви це робите зараз": відкритий лист Філарету

19.06.2019, 22:47

Відкритий лист Почесному Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету

 Слава Ісусу Христу!

Ваша Святосте!

 Уклінно прошу дочитати цей лист до кінця в цілковитій впевненості, що написати його мене спонукала лише безмірно глибока пошана до Вас і до тієї жертовної праці, яку Ваша Святість зложили на вівтар нашої Української Церкви.

Ви, Ваша Святосте, знаєте, що я була першою, хто, ніким не заохочуваний і ніким не підтримуваний, взяв на себе ризик заявити на весь світ про неканонічність підпорядкування Української Церкви Московському Патріархату, і першою прокричала на весь світ “Московський Патріархат не має в Україні жодного квадратного сантиметра канонічних територій”.

На омосковленому й закомунізованому Півдні це було вкрай небезпечно, але це була правда, яку знала я і не знав світ. І я повинна була її казати.

Знаєте Ви, Ваша Святосте, і мою позицію щодо Томосу. І знову ж, я була чи не єдиною, хто висловив цю позицію вголос, попередньо запитавши Вашого дозволу, аби не нашкодити інтересам нашої Церкви. Моя мета була — звернути увагу наших єпископів на те, що ми отримуємо і що втрачаємо, аби на Соборі вони приймали продумане зважене рішення.

Прийняли. Не таке, як хотілося б мені. Але прийняли. Соборно.

Головний його позитив — при чому безмірно великий — це визнання неканонічності підпорядкування Української Церкви Московському Патріархату й скасування всіх московських анафем і заборон.

Наша Церква звільнилася від трьохсотлітньої духовної залежності від Москви і її облудної політики, що перетворювала українських вірян у ворогів свого народу і своєї Вітчизни.

Це історична перемога.

Якщо нам Господь дасть розум закріпити її, то сотні поколінь будуть вчити про неї з підручників історії, як вчать нині про Визвольну війну Богдана Хмельницького, бо те, що ми під Вашим проводом пережили за майже 30 років — це теж було Визвольною війною, хоч і (хвала Богові й Вашій мудрості!) безкровною. Й ім’я Патріарха Філарета як поводиря й натхненника нашого духовного визволення теж буде сяяти в цій майбутній історії.

Це — те, що ми здобули. А що втратили? На жаль, теж чимало. Втратили Патріархат. Для мене  — це до сліз гірко. Але питання про Патріархат повинне було ставитись на початку переговорів із Константинополем. В крайньому разі — на Соборі. Можна було всім Собором сказати: “Або Патріархат — або нічого не треба”. Вся аргументація була в моїй статті. Це була б гідна позиція. Тим більше, що Константинополь уже на весь світ заявив, що приєднання нашої Київо-Руської Церкви до МП було неканонічним. Кожен, хто має хоч трохи лою в голові, зрозумів би й те, що й права Константинополя на нашу Церкву дуже сумнівні нині, з огляду на його 300-літнє зречення своєї дочірньої Церкви. Отже, наша позиція була б цілком зрозуміла світові.

Собор на таку позицію не спромігся. Можливо, для того були якісь вагомі підстави...Погодився на митрополію. Чи гоже нам тепер ставати в опозицію до рішень Собору? Я не говорю вже про те, що соборні рішення, відповідно до церковних правил, мають бути обов’язковими до виконання всіма чадами Церкви — від найвищого ієрарха, до найнижчого мирянина. Я зараз говорю про думку світової громадськості про нашу Державу, Церкву й увесь народ. Москва на цілий світ обзивала нас “раскольниками”, “порушниками канонів”, і навіть “служителями диявола”. Вселенська Патріархія взяла на себе сміливість спростувати ці звинувачення. Невже сьогодні ми маємо дати світові доказ того, що ми таки є по самій своїй природі справжніми розкольниками й порушниками і канонів, і законів моралі, для яких немає ні канону, ні закону, ні морального припону? Бо про яку моральність Церкви як суспільної інституції можна говорити, як вона за місяць зрікається своїх власних рішень?

Я розумію, що гірко, прикро, сумно… Але цього  разу рішення приймав не Московський Собор, а наш Український, Київський. І ми, щоб не срамитися перед світом, маємо підкоритися цим рішенням, як би це нам не було боляче.

Ми не маємо права робити те, до чого нас спонукають і про що мріють Агафангели й Новінські, аби зганьбити нашу Церкву й домогтися відкликання Томосу, вносячи розбрат у наші релігійні громади, провокуючи бунти ієреїв один проти одного та проти єпископів.

Знаю, що до Вашої Святості неодноразово приїздили й одесити — буцім “борці” за Київський Патріархат. Та чи не зауважили Ви, Ваша Святосте, що в перші їхні приїзди про Патріархат не згадувалось? Тоді були тільки скарги на єпископа Павла (Юристого), який нібито кривдить отця Віталія (Сеника), якого я також ревно захищала, коли у нього були неприємності з Владикою Яковом. О. Віталій, дійсно, талановитий священик, який має такий підхід до людей, що можна подумати, ніби він навчався не в духовній семінарії, а в єзуїтському коледжі. Але справа була не в його талантах, а в тім, що Владика Яків тоді публічно (й не по-правді) зганьбив його, звинувативши в тому, чого священик не робив. Оскільки на парафії здійнялася буча, я мала стати на бік несправедливо скривдженого.

Але ж із єп. Марком о. Віталій конфліктував, аж доки не “виїв” його з єпархії.

Сьогодні причина піднятого о.Віталієм бунту полягає не тільки в його настійному бажанні перетворити наш храм у свою “сімейну вотчину” й у власну годівницю, як, ясна річ, і не у вболіванні за Київський Патріархат.

Бунти, сварки, бійки й розбрат в наших храмах, зафільмовані й викладені в Інтернет, потрібні “Опозиційному блоку” (Новінським, Агафангелам і К?) для відкликання Томосу. А син о. Віталія — член цієї партії, що у 2014 р. став за її списком депутатом облради. Тоді, довідавшись про “родинні зв’язки” нашої Церкви з “Опоблоком”, багато дуже солідних прарафіян на знак протесту покинули нашу парафію.

Нині синочок “дуже українського” священика мітить на прохідне місце в списку “Опоблоку” на виборах до облради, та, очевидно, й до Верховної Ради, але для цього потрібно, щоб його “корисну” діяльність побачили й оцінили очільники партії, які й формують ті списки. Ото і весь “секрет”!

Думаю, що до Вашої Святості їздять нині не тільки одесити, бо кампанія з дискредитації Української Церкви і розколу єдності, що зафіксована рішенням Собору, ведеться по всій Україні. І ведеться вона аж ніяк не заради утвердження Київського Патріархату і Вашого, Ваша Святосте, статусу як чинного Патріарха, а навпаки, для остаточного поганьблення Української Церкви як «антихристової», і Вас, як «невиправного корисливого розкольника», який і «єдність МП розколов» лише владолюбства ради.

Не вірте в щирість тих, хто нині клянеться у відданості Вам і Київському Патріархату та підбиває Вас на невиважені кроки! Зганьбивши нашу Церкву і Вас, вони задоволено смоктатимуть кожен свою цукерку чи кістку, зароблену на нашій спільній ганьбі.

Ваша Святосте! Ви були нашим прапором у нашій тривалій боротьбі з Московською ордою на духовному фронті. Ми йшли за Вами й рівнялися на Вас. І ми перемогли в цій нерівній битві за духовне визволення.

Задля цієї перемоги Ви зреклися спокою і  багатьох життєвих благ. Ви перетерпіли погрози й насильтво, злослів’я й огуду.

І Господь незримо ішов поруч із Вами, даруючи довголіття, натхнення, силу і мудрість.

Вашу подвижницьку працю й вірність меті визволення Української Церкви від Московського духовного ярма Господь уже в цьому, земному житті увінчав довічною славою.

Ваше ім’я може бути вписане в історію України як ім’я першого в історії нашої землі архиієрарха зі званням Героя України і Почесного Патріарха.

Це — земна слава, незрівнянна з тією, що уготовлена на небесах. Але це — не суєтна дармо-слава. Це слава за діла, здійснені в ім’я Церкви, в ім’я Слави Божої і в ім’я  народу Божого, українського. А саме за ці, земні діла даються й вінці небесні.

У моїй поемі “Єлизавета”, присвяченій життю доньки Ярослава Мудрого, є епізод, коли, ставши норвезькою королевою, дружиною коханого Гаральда-вікінга, Єлизавета дізнається, що у нього є позашлюбна жінка, яка народила йому первістка-спадкоємця престолу.

Приниження, зрада, несправедливість, підступність рвуть її душу. В ці хвилини розпачу й обурення її духівник-чернець, застерігаючи її від необдуманих вчинків, говорить їй, згадуючи слова Екклезіаста:

 

“Все — суєта суєт… Все в світі — тлінне…”

А ти — про вічне мислити повинна.

Ти — королева. Ти — донька Руси.

Предовго, і в невíдомі часи,

Про тебе згадку берегтимуть люди.

Чи світлу, ачи сповнену огуди —

Про це вже нині, доню, дбати треба.

Бо й вічність, заповідана на небі,

Дається за великі і малі

Діла, що ми звершили на землі.

Тож дбати слід про те, щоб добра згадка

Тут, на землі, залишилась нащадкам”.

 

Щось подібне хотіла б і я сказати Вам нині, Ваша Святосте…

“Діла, що Ви звершили на землі”, були великими. Ми гордимося Вами і тим, що Господь благословив і напоумив нас хоч малою мірою прилучитися до цих великих історичних справ.

Ми надіємося і віримо, що колись, у майбутньому, саме Ви, Ваша Святосте, станете небесним покровителем і захисником оновленого й визнаного світом Київського Патріархату, як були ним в земному житті для гонимого й хулимого, скорбного і світлого його предтечі, за який боролися Ви й Ваші славні попередники В. Липківський, М. Скрипник, В. Романюк та тисячі служителів Церкви і мирян. Не зруйнуйте, не зрадьте цієї нашої надії і віри! Не зрікайтесь нашої любові й шани до Вас! Не зневажте заслуженого Вами почесного місця в історії України і в пам’яті народу та світлого вінця, уготованого Вам Господом, заради тимчасового, суєтного й так маловартісного! Не кидайте під ноги нашим недругам і хулителям НАШУ і СВОЮ гідність і честь, як Ви це робите зараз. Пересильте свій біль і образу заради нашого засмиканого одуреного народу, заради нашої Церкви й України, та й заради свого славного імені в нашій історії й пам’яті нащадків наших.

 

З щирою повагою і впевненістю в мудрості й прихильності Вашої Святості до своїх духовних чад —

Галина Могильницька

 А всім своїм братам і сестрам по вірі хочу сказати: «Годі воювати самим із собою. Вірмо в ласку Божу й дякуймо Йому Милосердному за все, вже дароване нам. Не піддавайтесь на провокації й облудні обіцянки. Вірте разом зі мною в те, що наша Церква, яка має апостольське свячення, яка рознесла світло Христової віри на Північ і Схід — на Московію, на Урал, Сибір і Камчатку — аж до Маньчжурії й Китаю, яка украсилась безліччю святих, не тільки в Українській, а й в інших землях просіявших, та має нині багатомільйонну паству вірних чад Христових, — обов’язково буде піднесена до гідності Патріархату, якщо ми зуміємо зберегти єдність і любов, заповідану Господом.

 Ваша Галина Могильницька

 Господь посеред нас!

 

ДОВІДКОВО:

Зібрання Філарета не буде Помісним Собором ані канонічно, ані юридично - експерт

Анонсоване зібрання патріарха Філарета, заплановане на завтра, 20 червня, не можна вважати Помісним Собором ані канонічно, ані юридично. Таку думку висловив релігієзнавець, директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой у коментарі журналісту УНН.

"Філарет піде до кінця, він вважатиме завтрашнє зібрання Помісним Собором УПЦ Київського патріархату, який має на меті скасувати постанову Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня про ліквідацію Київського патріархату та утворення Православної церкви України", - зазначив Горєвой.

Однак, за його словами, більшість з Православної церкви України та з колишнього Київського Патріархату на це дійство не підуть, і це вважатиметься невдалою спробою Філарета відновити ліквідовану церкву.

"Ніяких законних чи канонічних підстав для цього немає, тому що канонічно ця церква припинила своє існування рішенням свого найвищого керівного органу – Помісного Собору, саморозпустилася", - сказав Горєвой.

Він пояснив, що для того, аби її відновити, треба скликати Помісний Собор, який, відповідно до статуту Київського Патріархату, має скликатися патріархом і синодом, а не одноосібно патріархом. Своєю чергою, в єпархіях мають проводитися єпархіальні збори, які обирали б делегатів на Собор, щоб це була представницька церковна демократія.

"Тобто кожна з єпархій, кожна область, обирає своїх представників, які будуть репрезентантами цього регіону, і відправляє на Собор підтримати чи озвучити ті рішення, які підтримує той чи інший регіон", - пояснив Горєвой.

У цьому, за його словами, полягає ідея Помісного Собору – зібрати репрезентантів з усіх регіонів та з усіх церковних класів – не тільки єпископів, але й священиків, монахів, простих віруючих.

"Оскільки ця процедура не дотримана, то це зібрання, яке буде проводити Філарет завтра, з церковної точки зору не можна йменувати Помісним Собором", - зазначив Горєвой.

Крім того, експерт додав, що і з юридичної точки зору зібрання Філарета не можна назвати Помісним Собором.

"Для того, щоб церква як організація провела такий керівний з’їзд, як Помісний Собор, вона має робити цю процедуру відповідно до свого статуту про управління. Статут про управління УПЦ Київського Патріархату був знятий з державної реєстрації наказом Мінкультури 30 січня 2019 року на основі поданих документів і не є чинним. Тому ані церковно-канонічних, ані юридичних підстав для того, щоб називати завтрашнє зібрання Помісним Собором наразі немає", - підсумував Горєвой.

Експерт нагадав, що у ПЦУ вже заявили, що не визнаватимуть таких дій, а ті, хто завтра з Філаретом братиме участь у таких заходах, отримають відповідне канонічне і юридичне покарання.

"Скоріше за все, буде оголошено, що люди відлучені від церкви і не перебувають у складі ПЦУ", - сказав Горєвой.
Крім того, на думку експерта, наслідком завтрашнього зібрання може бути відкол окремих діячів від ПЦУ.

За словами Горєвого, метою такого зібрання є спроба Філарета відновити контроль, оскільки після років влади для нього вкрай не просто відмовитися від цього в один момент.

Нагадаємо, почесний патріарх Філарет оголосив про рішення скликати помісний православний собор  Київського патріархату, хоча статут Православної церкви України такого права йому не дає. 

Джерело: УНН
1