Про війну пива з вином, Буковину у Священній Римській імперії німецької нації, студентські корпорації та фестиваль поезії Meridian Czernowitz

Про війну пива з вином, Буковину у Священній Римській імперії німецької нації, студентські корпорації та фестиваль поезії Meridian Czernowitz

14.12.2021, 13:55
Менше бареля, але все одно понад два стандартних барильця, майже 26 імперських галонів, 106 кварт, 212 пінт, або просто 120 літрів запашного бурштинового напою з моїх власних запасів може отримати кожен, хто готовий гнати від себе тугу і печаль!
 
Передсвяткова лихоманка творить дива! Обвалює ціни рівно наполовину. Унікальна нагода придбати останні ящики з найсвіжішої партії сонячного напою за ціною одного. Не прогавте можливості перетворити свій відпочинок на свято!
 
Зголошуйтеся, пропонуйте, пишіть у приватні повідомлення! Обіцяю розглянути всі раціональні пропозиції щодо продажу!
 
Північна, Західна, Центральна Європа – це світ пива. Південна Європа, Італія – світ вина. (Цей меседж в наш час активно інтерпретує міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz, який регулярно влаштовує вечори на кшталт цьогорічного за участі поета Ігоря Померанцева "Поезія – це..?" Вірші, розмова, вино).
 
Поділ цивілізацій за головними напоями, яким віддають перевагу їхні представники, вперше зустрів в історичному романі «Срібні орли» польського письменника Теодора Парніцького. У захопливій оповіді з часів ХІ століття про одного з творців Священної Римської імперії німецької нації, у світових планах якого проявилися і слов’яни, знайшлося місце яскравому образу про війну пива з вином. 
 
Вічний Рим впав до ніг германців – франків, саксів Оттона. Отже перемогло пиво? Зовсім ні! Германський король захотів відновити світову велич Риму, стати римським цезарем? Отже замість холодного, гіркуватого напою з пишною білою піно буде пити вино! Незалежно від того подобається воно йому особисто, чи викликає памороки і сильний головний біль, отруює. І він сам, і його військо ще недостатньо римляни, аби продовжувати вживати пиво, дозволити собі щось таке, що викаже те, наскільки вони ще не римляни.
 
Скрізь, куди простягнеться рука володаря Священної Римської імперії німецької нації, за нею потечуть потоки вина. (Не повірите, але Буковина теж була частиною цієї імперії поки її офіційно не ліквідував Наполеон). Струмки тектимуть через Франконію, Саксонію, напівказкову Слов’янську землю, грізним потоком підмиватимуть твердиню напівмісяця, зливатимуться в озера, а озера – у гулке безкрає море.
 
На щастя новітнім покоління не потрібно нікому нічого доводити. Споживаючи вино, як Оттону ІІІ, з політичних (цивілізаційних) мотивів. Члени чернівецьких студентських корпорацій, як на Буковині, так і вирушаючи на навчання до Європи, одностайно віддавали перевагу не вину, а густому пінистому пиву.
 
Яскравий образ студентських пивних посиденьок залишив чернівчанин Петер Демант. «О, щасливі студентські часи!, «Oh, alte Burschenherrlichkeit», – вигукнув старий письменник у лютому 1999 року. – Увесь той гармидер з піснями, пиятиками, мензурами (дуелями) та рештою вовтузні погано вписується не лише в наш час, а був анахронізмом вже після Першої світової війни… На той час Гітлер заборонив старовинні студентські корпорації, носіння уніформи, дуелі на шаблях, але перешкодити молоді збиратися в улюбленій забігайлівці не міг навіть фюрер…
 
В Ахені ми нишком пиячили за студентськими правилами «комерсу» (звід корпоративної поведінки), били «шпеєром» (спеціальна фехтувальна рапіра) об стіл, кричали «екс» («до дна!») тощо. Цілий жаргон, витоки якого слід шукати в епохах, коли в університетах безроздільно панувала латина. За командою «Salamander ex!!» («Бокал на честь когось до дна!») присутні накачували себе пивом. Платив той, в кого забулькають повітряні бульбашки в носаку скляного чобота, з якого всі пили пиво. Це означало: допити до кінця так, щоб не перевести подих, йому не вдалося…»
 
Отже, веселімося,
Поки ми молоді!
Після веселої молодості,
Після обтяжливої старості
Нас прийме земля.
 
Gaudeamus igitur,
Juvenes dum sumus!
Post jucundam juventutem,
Post molestam senectutem
Nos habebit humus.
 
 
Юрій ЧОРНЕЙ
 

 

 
1