Проблеми всіх фельдшерів України

Проблеми всіх фельдшерів України

16.03.2014, 17:01

Я маю 25 років чистого медичного стажу. З них 18 місяців провів у Чорнобилі санінструктором, а пізніше фельдшером батальйону. Старшина медичної служби запасу.

На фельдшерсько-акушерському пункті (ФАП) села Ясени Сторожинецького району Чернівецької області працюю з 4 червня 1996 року по даний час (понад 17 років). А трудову діяльність розпочав 16 березня 1988 р. фельдшером у Красноїльській лікарні Сторожинецького району.

До ФАП працював у Чернівцях, на заводі «Чернівцісільмаш», завідувачем однойменним здравпунктом. 1994 року всіх працівників, які працювали на заводі, відправили в адміністративні відпустки, а без людей медпункт також виявився нікому не потрібним. Його закрили – і таким чином я оказався в селі.

Родом я з Костинців – сусіднього з Ясенами, на відстані 3 км, села. Його територія велика – село розкидане і знаходиться на горбах. Для оперативного об’їзду велосипед мало допоможе – потрібний хороший мопед.

Це перша проблема, що стосується всіх амбулаторій і ФАП України. Де рівнинна місцевість, необхідні хороші велосипеди на літній період, а де горбиста – хороші мопеди, бензин-95 і запчастини.

У с. Ясени є 275 дворів. Тут мешкає близько 700 людей. 120 віком до 18 років, у тому числі малюків до року – 10. До прикладу, торік на прийом мешканці села зверталися 3307 разів, зокрема 1026 разів з дітьми. Додайте ін’єкції, перев’язки, фізіотерапевтичне лікування. За 2012 рік фізіотерапевтичний кабінет відвідало 956 людей, яким відпущено 9740 фізпроцедур. До того ж я відвідав 1759 хворих удома, з них 851 виклик був до дітей. Та ще й патронат немовлят до року.

Для чого я все це розповідаю? Щоби можна було уявити, який насичений кожен день фельдшера. Вже не кажу про те, скільки кожен день доводиться вирішувати суто господарських проблем, аби забезпечити гідні умови у ФАП.

При цьому дуже багато часу займає заповнення медичної документації. Наприклад, якщо походити один день до хворих дітей, то потрібно 2-3 дні, щоб усе позаписувати. Щоб виконати весь обсяг роботи – паперовий і відвідування хворих удома, не вистачить і доби. Потрібно практично працювати цілодобово, а фельдшер отримує гроші тільки за 7 годин робочого часу з понеділка по п’ятницю і за 5 годин у суботу – всього за 40 годин у тиждень.

Рахую, що фельдшерів ФАП потрібно трохи розгрузити паперово, щоб у фельдшерів було більше вільного часу на медичне обслуговування населення, щоби більше уваги приділяти хворим, їхньому лікуванню та обслуговуванню. Це проблема всіх фельдшерів України – більше уваги медичному обслуговуванню людей!

Профілактичне щеплення – це теж проблема з проблем. Батьки бояться за здоров’я дітей і відмовляються від щеплень, не усвідомлюючи, що цим наражають своїх дітей на значно більшу небезпеку в майбутньому. Альтернативи щепленню не існує. Тож я проводжу в селі роз’яснювальну роботу. Але цього недостатньо – в суспільстві панує, на жаль, недовіра до щеплень, і важко переконати матерів у їх необхідності. А нам, до речі, «дозволяють» лише 5% відмовників, хоч їх значно більше. І тут, я гадаю, без допомоги преси не обійтися. Журналісти повинні допомогти переконати людей у необхідності щеплень, адже це засоби масової інформації посіяли паніку серед населення…

Хоча заради справедливості мушу сказати, що «нагорі» мають вакцини перевіряти ретельніше. Люди запитують мене, чи даю я гарантію, що після щеплення з дитиною буде все гаразд. Відповідаю, що лиш Бог може дати таку гарантію. Ми – лиш виконавці. Звісно, людям таке не до вподоби. Не дай Боже, щоб виникли проблеми після зроблених щеплень! Тоді шукають «крайнього», найменшого, щоб відповідав, а не лікаря, який дав дозвіл на щеплення.

Як захиститись фельдшерові юридично? Як довести, що він правильно зробив те, що від нього залежало? Хотілося б, щоб роз’яснення з цього приводу були в наказах Міністерства охорони здоров’я чи обласного управління. Ця проблема також стосується всіх ФАП України, а не тільки нашого.

Взагалі, з приємністю скажу, що за час моєї роботи в селі не зафіксовано жодного випадку дитячої смертності.

Відзначу, що донедавна, 17 років, я був закріплений за Ясенівською школою. За цей час у школі більше уваги приділялося фізкультурі. Не в останню чергу тому, що директор Анатолій Іліка сам викладає цей предмет. Діти часто брали участь у районних змаганнях і займали призові місця, отримували багато грамот і інших нагород.

Діти на великій перерві завжди виконували фізичні вправи. Проте, на жаль, у школі нема спортивного залу – і діти завжди, о будь-якій порі, змушені займатись на спортивному майданчику, на відкритому повітрі.

Хотілось би, щоб раз на рік ясенівських дітей-школярів оглядали вузькі спеціалісти: окуліст, хірург, ЛОР, невропатолог і обов’язково кардіолог. Ми бачимо, що в Україні почастішали випадки серцевих нападів у школярів. Їх необхідно контролювати – ЕКГ, обстеження, аналізи.

Дітям слід більше часу проводити за фізичними вправами, більше бувати на свіжому повітрі, а не просиджувати за комп’ютером, псуючи очі.

Вже з квітня 2013 року в Ясенівській школі працює шкільна медсестра на чверть ставки, як веде необхідну документацію, слідкує за дітьми на уроках фізкультури, слідкує за харчуванням школярів. До цього 17 років я проводив цю роботу як навантаження – за неї не доплачували.

Ясенецький ФАП підпорядкований Костинецькій амбулаторії, якою завідує лікар загальної практики сімейної медицини Торський Петро Іванович, депутат Сторожинецької районної ради. В Петра Івановича є вся необхідна документація для амбулаторії загальної практики. Амбулаторія на районному конкурсі зайняла призове місце. Її колектив нагороджений дипломом. Петро Іванович постійно слідкує за новинами медицини, зокрема в Інтернеті. На ФАП наявні необхідні для роботи накази, надані Торським Петром Івановичем.

Амбулаторія в Костинцях газифікована, а ФАП у Ясенах отоплюється дровами. Зроблений капітальний ремонт і амбулаторії, і ФАП.

При ремонті ФАП села Ясени було оббито з вулиці сайдингом і пластиком. Всередині коридор і всі кімнати – амбулаторного прийому, почекальня, фізкабінет, акушерський кабінет – оббиті пластиком. Замінено електропроводку в кімнатах. Установлено новий трьохфазний лічильник і розподілені фази по кімнатах...

Установлений ва?куум-насо?с, який качає воду з колодязя, і бойлер для її підігріву. Біля колодязя зроблено нове цямриння.

Зроблено новий відстійник для води.

Бляшана покрівля відремонтована й покрашена сріблянкою.

У ремонті допомагав тодішній голова райдержадміністрації Карлійчук Микола Миколайович. Зараз він міський голова в Сторожинці.

Допомагало й районне керівництво, головний лікар центральної районної лікарні заслужений лікар України Плегуца Матвій Дмитрович, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Євдокименко Анатолій Олександрович, завідуючий амбулаторії загальної практики сімейної медицини Торський Петро Іванович і сільський голова Костинців Масіян Віктор Октавіанович.

Є на ФАП нові електронні ваги для дітей, апарат УВЧ, інгалятор, ультразвук.

Ще декілька слів про пілотний проект по гіпертонії. Вимірюючи артеріальний тиск, я обійшов усі двори в Ясенах. Виміряв артеріальний тиск приблизно в 400 осіб. Так ходив по горбах, що постира?лися каблуки в туфлях. Розносили по дворах рецепти зі скидкою. Визначили певну кількість людей, у яких підвищений артеріальний тиск. Рахую, що потрібно краще обстежувати людей з підвищеним артеріальним тиском. Цим людям треба обстежуватись у райцентрі, в кардіолога, робити електрокардіограму (ЕКГ), ультразвукову діагностику (УЗД) серця. Слід обережно ставитися до призначення нових гіпертонічних ліків і розпочинати їх призначення з малих доз (четвертини таблетки), щоб організм привик.

Багато людей не хочуть починати лікування новими гіпертонічними ліками. Відносяться з острахом. Наприклад, вживають тенорік або тонорму довгий час, але на них нема скидки... А люди привикли.

Сільський медик – найкращий історик, бо знає він і людей, і всі життєві історії їхніх родичів. Та й, зрештою, він не тільки перша медична допомога на селі, а й свого роду душпастир, рятівник і соціальний працівник, а, крім того, завгосп, постачальник, виконроб і рядовий будівельник-виконавець. Навряд чи знайдеться ще десь професія, що увібрала б у себе більше функціональних обов’язків, ніж їх має сільський фельдшер.

А хотілось би підвищувати свій професійний рівень, набиратись досвіду у ветеранів-медиків, коли вони ще працюють. Хотілось би, щоб цінувалась праця медика і була гідно заохочена. Хотілось би, щоб людина з радістю йшла на роботу, і щоб влада задовольняла її за?пити.

І щоб не було фальсифікованих ліків, щоб було більше дешевих і вітчизняних ліків. У США витрачають дуже великі кошти на лабораторії, де хворі можуть перевірити, чи вони купити якісні, нефальсифіковані ліки. А також щоб були у ФАП якісні вакцини, які пройшли випробування і безпечні для дітей. Це проблема всіх фельдшерів України.

Хотілось би, щоб люди мали кошти на лікування, тому що дуже важко дивитись у вічі людей, коли даєш направлення в лікарню, а людина навіть не має за що поїхати в лікарню.

Дали батькам новонароджених дітей хорошу фінансову допомогу при народженні дітей. Народжують бідні сім’ї і з того живуть, а не попадають ті кошти дітям за призначенням.

Руйнуються сім’ї, бо нема роботи – необхідно їхати за кордон заробити копійку, щоб прогодувати сім’ю. Молодих практично нема в селі. Всі десь шукають роботи – в Чернівцях і деінде.

Поки люди не будуть забезпечені роботою, рано вводити страхову медицину. З чого будуть іти відрахування?

Покращилось фінансування на першу допомогу. А раніше були часи, років 15 тому, коли на квартал виділяли 30 гривень, і приходилось лікувати словом.

Медицині потрібна державна допомога, а також добре фінансування її працівників. Чим може допомогти фельдшер, який мало отримує, людині, котра не отримує ніякої допомоги, зарплати? Де черпати сили, щоб розрадити людину, підтримати духом? Тільки вірою в Господа нашого Ісуса Христа.

Отже, чи варто їхати працювати в село, коли ти потратив стільки коштів і років для здобуття престижної колись професії, якщо тебе держава залишає сам на сам з усіма побічними проблемами, які не стосуються лікування людей? Ми колись давали клятву Гіппократа, що будемо боротися за життя людини, а в результаті боремося з бюрократизмом і байдужістю чиновників. Зовсім не залишається сил на боротьбу з хворобами.

Як може думати фельдшер чи сільський лікар про роботу, коли першочергово його хвилюють такі проблеми: «Де житиме моя сім’я? Чи зможу я прогодувати своїх дітей за мізерну зарплату? Як дістатися до району чи хворого, що живе за багато кілометрів від села?».

Чи може надіятись сільський медик на престижну зарплату, на доплату за роботу в селі, на престиж медичної професії?

 Валерій КРУШНІЦЬКИЙ, газета «Відродження»

1


КОМЕНТАРІ (2)

Молодець! істино медик від Бога. Допомагай йому, Господи, у всіх справах його і спонукай можновладців побачити працю і почути викладенні побажання та задовольнити нагайні потреби сільської медицини - особливо фельдшерів.

avatar

Михайло

17 березня 2014 11:30

Усі ФАПи передані сільськими радами у власність районних рад для послідуючої приватизації функціонерами здороввідділу.
avatar

Медик

17 березня 2014 16:40