То тільки зі сторони здається, що гроші самі прилипають до рук

То тільки зі сторони здається, що гроші самі прилипають до рук

22.10.2021, 08:26

Край дороги на повороті до Кам’янки стояв молодий хлопець і нерішуче «голосував», аби спинити якусь машину! У той момент Інна їхала із батьком до рідного села.

- Тату, зупинись і давай підберемо хлопця, - звернулась до нього дочка.

Попутник виявився їхнім недалеким сусідом, щоправда, його вже давненько обидвоє не бачили, бо виїздив у Латвію: там вчився на будівельника і заодно працював із рідними. 

- Саме тоді, - посміхається Інна Баланюк, - ми й познайомилися, а згодом Володя і став моїм чоловіком.

Із часом молоде подружжя ставало на ноги, кожен працював. Зокрема, Інна Анатоліївна після вчителювання в одній із шкіл у Чернівцях і проходження конкурсного відбору влилась у колектив Глибоцької райдержадміністрації. Спершу – в загальному відділі, відтак – посіла посаду головного спеціаліста у відділі внутрішньої політики, а ще за якийсь час і очолила його. Чоловік їздив на будови близького зарубіжжя, заробляв для сім’ї і привозив непогані гроші. Звісно, робота була не з легких і мозолі не сходили з рук. То тільки зі сторони видається, що довгий карбованець сам прилипав до пальців. Словом, вдалося з роками зібрати певні кошти і чоловік з 2007-го став приватним підприємцем у сфері торгівлі. Завели один власний магазин, а два – відкрити у орендованих приміщеннях.

Із перервами на декретні відпустки, бо ж сім’ю Баланюків поповнило троє дітей – дві дочки та синочок, Інна Анатоліївна продовжувала свій трудовий стаж у райдержадміністрації. Паралельно здобула три дипломи у вишах. Успішно поряд поєднувала навчання з практикою на робочих місцях, зокрема і на посаді керівника апарату РДА. Але з ліквідацією Глибоцького району довелось нині відійти від звичних справ, як і багатьом колегам, і стати на облік у Центрі зайнятості.

- Сподіваюсь, що у статусі безробітної, - ділиться у розмові Інна Анатоліївна, -  довго не доведеться перебувати, а таки зможу повернутись до тієї роботи, що знову припаде до душі. Передусім, у спілкуванні з людьми. І не обов’язково через крісло високої установи.

Тут можна б покласти і крапку. Однак, хочеться додати Інні Анатоліївні і щирі побажання з нагоди ювілейного дня народження: ще багато літ Вам у міцному здоров’ї, щасті і добрі, любові і злагоді!.

Василь ГЕЙНІШ.

1