У буковинських Карпатах всюди, як і сотні років тому, дзвенять коси: усі вийшли "робити сіно"

Саме так, причому з підкресленою любов’ю до цього дійства, висловлюються про початок масштабної заготівлі кормів з природніх угідь в Карпатах та на підгір’ї. Де б цими днями не побував – у Шепоті, Лопушній, Фалькові, Красному Долі – всюди, як і сотні років тому дзвенять коси. Усі вийшли робити сіно з пахучих полонинських трав, бо його достаток в копичках та годівницях – гарантія того, що будуть сир, молоко, бринза  все, що дають оті овечата та корівки, без утримання яких працьовиті горяни не уявляють свого життя-буття.

Не баряться із заготівлею сіна також в лісництвах Берегометського лісомисливського господарства. Найбільш організовано здійснюють ці роботи колективи Мигівського та Берегометського лісництв, які очолюють батько і син Юрій Васильович Гавриляк та Василь Юрович Гавриляк.

Я ж тим часом на хвилю-другу, побувавши на виділі Влад села Велике, де починають робити сіно ще з першою вранішньою зорею. І спробувавши укласти перший укіс, вкотре переконався, що праця біля нього важка і відповідальна, як і на хлібній ниві.

Вл. інформація